Image

Сонце в родильній обрядовості гуцулів: світоглядний аспект

Навчальний заклад: Дзвиняцький ліцей Дзвиняцької сільської ради Івано-Франківської області

Автор: Король Вероніка Русланівна

Відділення: Історія

Секція: Етнологія

Область: Івано-Франківська

Опис:

Дослідницька робота присвячена висвітленню локальної специфіки побутування народних знань та уявлень гуцулів про сонце в родильній обрядовості. Дослідження охоплює цикли звичаєвості до і після церковного хрещення дитини крізь призму уявлень про небесне світило. Завдяки аналізу матеріалів польових розслідів 2008-2013 рр. на Гуцульщині, що зберігаються в архіві Інституту народознавства НАН України (м.Львів), з’ясовано сучасний стан побутування досліджуваних реалій. Виконання дій у відповідності до світлового дня і після заходу сонця були обов'язковими, оскільки, за світосприйняттям гуцулів, а також інших етнографічних груп, сприяли нормальному протіканню початкового періоду життя людини; сонце окреслило поділ доби на день і ніч, які мали протилежну символіку: добре/погане, світле/темне; свідчення респондентів спільно зійшлися на тому факті, що недозволено виносити нехрещену дитину вдень надвір; купання дитини у воді, принесеній за сонця є догматичним правилом, яке ніхто не порушує оскільки, це розцінювалось би, як неповага до сонця, а порушення настанови може, як вірять, мати негативні наслідки; у ході дослідження було з'ясовано, що однією із головних причин дитячого неспання є неповага до заходу сонця. Цінним є те, що ми побачили побутування обрядодій у відповідності до денного світила вже сьогодні, а не 100 чи 200 років тому назад. Сонце на небі було, є і буде повсякчас, а от інтерпретація та його детермінування народами, в тому числі етнографічними групами українців викликає зацікавленість як крос-культурне дослідження.